
Суд: відстрочку не знімають заявою самої людини - наказ про призов студента в день такої заяви скасовано
Що означають ці мітки
Встановлено судовим рішенням - так записано в рішенні суду, а не в чиїйсь заяві. Не набрало чинності - рішення свіже, його ще можуть оскаржити. Як читати мітки

23 червня 2026 року студента денної форми з чинною відстрочкою призвали в той самий день, коли він написав у ТЦК заяву про відмову від неї. Суд установив, що відстрочку не можна припинити заявою самої людини, а саму заяву визнав недобровільною. Наказ про призов скасовано, а частину зобов'язано звільнити чоловіка.
Що встановив суд. Чоловік стояв на військовому обліку як військовозобов'язаний. За даними «Резерв+» станом на 6 лютого 2026 року, він мав відстрочку як здобувач освіти денної форми (пункт 1 частини третьої статті 23 Закону про мобілізацію). Довідка коледжу від 25 червня 2026 року підтверджує: чоловік навчається на другому курсі денної форми, а завершити навчання має у 2028 році.
Що сталося 23 червня. Того дня чоловік написав заяву про відмову від відстрочки: суд посилається на неї як на заяву від 23 червня 2026 року. Того самого дня начальник ТЦК видав наказ про призов і направив його до військової частини, а командир частини зарахував його до списків особового складу.
Як це описував чоловік. За позовною заявою, люди, які не показали жодних документів, силоміць посадили його в автомобіль і не дали показати документи про відстрочку. Він кілька разів казав, що навчається і має відстрочку. За його словами, його фізичним насильством, тиском і погрозами розправою змушували написати відмову від відстрочки й дати «добровільну» згоду на мобілізацію, і, боячись за життя, він підписав документи. Ці обставини суд окремо не встановлював. Також за позовною заявою, до 2024 року чоловік проходив строкову службу, а після неї отримав відстрочку.
Що казав ТЦК. У відзиві ТЦК пише, що група оповіщення зупинила чоловіка для перевірки документів, а він відмовився їх показати, лаявся і мав ознаки алкогольного сп'яніння. Після тривалої розмови він, за версією ТЦК, сам погодився поїхати для перевірки даних. Під час перевірки з'ясувалося, що відстрочка в нього є, але чоловік, за словами ТЦК, сам спитав посадовців збірного пункту, чи може від неї відмовитися і піти служити. Йому пояснили, що для цього потрібна власноручна заява, і він її написав. За відзивом ТЦК, того ж дня він пройшов ВЛК і його визнали придатним до служби. ТЦК також вважав, що травми чоловік міг отримати ще до зустрічі з групою оповіщення, бо був напідпитку.
Що казала частина. Частина у відзиві заперечувала проти позову: на її думку, обраний спосіб захисту втручається в інші правовідносини і зробить рішення невиконуваним, вимога скасувати наказ командира не відповідає суті порушеного права, а процедура призову незворотна.
Чому відстрочка не припинилася. Суд виходив з того, що законно оформлена відстрочка відкладає мобілізацію на свій строк і не дає ТЦК права оформлювати призов. Скасувати відстрочку може комісія при ТЦК, якщо виявить, що підстав для неї немає, і про це людині надсилають повідомлення. Такої підстави, як заява людини про відмову від відстрочки, Порядок №560 не передбачає, і посадовці ТЦК не мають права самі скасувати відстрочку за такою заявою. Доказів, що комісія ухвалила рішення і повідомила чоловіка, у справі немає. Тому доводи ТЦК про відмову від відстрочки суд визнав необґрунтованими, а призов людини з чинною відстрочкою - протиправним.
Чому заяву не визнано добровільною. Суд послався на заяву про кримінальне правопорушення від 26 червня і лист від 30 червня, у яких ідеться, що 23 червня військовослужбовці ТЦК, за їхнім змістом, безпідставно затримали чоловіка і тиском та завданням тілесних ушкоджень змусили відмовитися від відстрочки. У довідці лікарні чоловікові поставлено діагноз «забій молочної залози та забій грудної клітки справа», травму датовано 23 червня, а обставини записано як «побили працівники ТЦК». Суд підкреслив: перевищення повноважень не встановлено, а запис у довідці зроблено зі слів пацієнта. Проте, оцінивши докази разом, він дійшов висновку, що під час написання заяви чоловік не діяв вільно і добровільного волевиявлення не було.
Заборона до кінця справи. 20 липня суд відкрив провадження і того ж дня заборонив частині передавати чоловіка до іншої частини, поки рішення не набере законної сили. 24 вересня суд відмовив частині, яка просила цю заборону скасувати.
Чому впали накази. Суд виходив з того, що неправомірні дії не можуть дати правомірного результату, а ризик помилки державного органу несе держава, а не людина. Він послався на практику Верховного Суду і Європейського суду з прав людини. Пункт наказу частини про зарахування суд визнав похідним від наказу про призов і скасував, хоча командир частини сам протиправно не діяв. Те, що наказ частини вже виконано, на думку суду, не позбавляє людину права його оскаржити.
Про звільнення зі служби. Закон не передбачає такої підстави звільнення, як скасування наказу про призов. Суд пояснив це тим, що законодавець узагалі не допускав служби людини, мобілізованої з порушенням закону. Щоб відновити порушене право, суд зобов'язав частину звільнити чоловіка, пославшись на постанову Верховного Суду у справі №520/7954/22. Постанову у справі №160/2592/23 про незворотність призову суд визнав нерелевантною: там людина звернулася до суду майже через рік і оскаржувала порушення під час ВЛК, а не наказ про призов.
Що суд вирішив. Позов задоволено. Наказ ТЦК у частині призову і направлення чоловіка та пункт наказу командира частини про зарахування до списків визнано протиправними і скасовано. Частину зобов'язано звільнити чоловіка з військової служби, виключити його зі списків особового складу і з усіх видів забезпечення. На користь чоловіка стягнуто судовий збір: 1 064,96 грн з ТЦК і 2 129,92 грн з частини. Справу розглянуто письмово, без судового засідання.
Що далі
Позиції обох відповідачів відомі і наведені вище: вони викладені у відзивах на позов. ТЦК наполягав, що чоловік сам попросив відмовитися від відстрочки і власноруч написав заяву, а травми міг отримати раніше. Частина наполягала, що призов незворотний, а рішення суду буде невиконуваним. Окремого запиту ми не робили - анонімний проєкт не може направити запит на публічну інформацію.
Справу взято під спостереження: якщо в Єдиному реєстрі судових рішень з'явиться апеляційна постанова, позначка чинності зміниться.
Що лишається незакритим
Чи били чоловіка і хто саме, суд не встановлював. Він прямо вказав, що перевищення повноважень посадовцями ТЦК не встановлено, а запис «побили працівники ТЦК» у лікарняній довідці зроблено зі слів пацієнта. Чим закінчилася заява про кримінальне правопорушення від 26 червня, з рішення не видно.
Розповідь чоловіка про те, як його посадили в автомобіль і що відбувалося дорогою, відома лише з позовної заяви. Версію ТЦК про відмову показати документи і алкогольне сп'яніння суд теж окремо не оцінював: позов задоволено через те, що відстрочку не скасувала комісія, і через недобровільність заяви. Те, що того ж дня чоловік пройшов ВЛК і його визнали придатним, відомо тільки з відзиву ТЦК.
Яка установа надіслала лист від 30 червня, на який послався суд, у тексті не видно: її назву знеособлено реєстром.
У частині рішення про судовий збір згадано «часткове задоволення» позову, хоча резолютивна частина задовольняє позов без застережень. Чим це пояснюється, рішення не каже.
Чи звільнили чоловіка зі служби фактично, з рішення не видно: воно ще не набрало чинності.
Місце і час, де чоловіка зупинили, назву і місто коледжу, спеціальність, попередню освіту, номери наказів, посаду чоловіка і військову частину ми не наводимо. Імен адвоката і судді теж не наводимо. Назву ТЦК і номер військової частини знеособлено реєстром.
Схожі справи
усі 14 справ у розділі «Відстрочку не врахували»

Суд скасував призов чоловіка, який доглядав за матір'ю: відстрочка стояла в «Резерв+», а ТЦК пояснень не дав
